Interview with Volodymyr Rebrov від October 1, 2022
(trans. Inna Moroz)
─ Tell me where you're from and what you do.
"Vladimir Rebrov. I was born and grew up in Ukraine. Everything is in life, one way or another, I lied to art. Draw there where there was an opportunity. Even though the father's condemned. To the war I was engaged in design and artistic design of interiors".
─ How did your story as an artist begin?
"From birth. How much I remember I always seem to improve the space around him, add colors. On the earned money sheared to buy paints, brushes, pencils ... And painted, painted, painted. And when he moved to Kiev, gained the qualification of the designer of the interiors to be able to create not only "in the table". Self-studies learned to do bas-reliefs, which also contributed to my professional formation".
─ What do you usually draw on?
"Since the full-scale war began, the sheet of the latter was a sheet and a pencil. By that, I created work on Holvesta, walls of houses; On the asphalt, once was an order. Art does not have limits".
─ Is inspiration important to you, or is it redundant?
"Inspiration? This is a very delicate concept. And you can put it in a lot. The impetus to the creation of my present works can be anything: news, what I see around, photo from internet. Or the idea of the picture can me to take me".
─ What artists inspire you?
"They are many, and they are constantly different. But I want to highlight the Boris Valeggio separately".
─ How did you remember February 24, 2022?
"I remember the feeling of horror and complete helplessness. And then went for food for the cat. The phone did not quit you a minute. Or I called me or me. It was still important to find a reliable shelter. There were my first famous pencil drawings".
─ What exactly did the war change in your life?
"The war showed me like Ukrainians, in the time of the threat, can unite and become an immunizes front against the enemy. As everyone else does that the war has finished over and worship and Ukraine won. And yet another was opened to me who is friend and a friend to me, and who, for some own, the dead his eyes"
─ What will you do when you hear the word "Victory!"?
"Go to home and hugs mom".
─ If today you were offered to change one thing: anything, what exactly would you change?
"I would really like that War Isolated. Nowhere on the ground. At a time when humanity is struggling for each unloaded packet, when humanism, individuality and life each became not only beautiful words. The meaning of murder of millions of people through the ambitions of merchants of patients with creatures is ─ do not allow".
Оригінал:
─ Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
─ Володимир Ребров. Я народився і виріс в Україні. Усе життя, так чи інакше, я пов'язував з мистецтвом. Малював там, де була можливість. Навіть попри осуд батька. До війни я займався дизайном та художнім оформленням інтер'єрів.
─ З чого почалася ваша історія митця?
─ Напевне, з народження. Скільки себе пам'ятаю, я завжди прагнув покращити простір навколо себе, додати кольорів. На зароблені гроші старався придбати фарби, пензлі, олівці... І малював, малював, малював. А коли переїхав до Києва, здобув кваліфікацію дизайнера інтер'єрів, щоб мати змогу творити не тільки "в стіл". Самотужки навчився робити барельєфи, що також сприяло моєму професійному становленню.
─ На чому ви зазвичай малюєте?
─ Відколи почалась повномасштабна війна, моїми знаряддями праці стали аркуш і олівець. До того я створював роботи на холстах, стінах будинків; на асфальті колись було замовлення. Мистецтво не має обмежень.
─ Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
─ Натхнення? Це дуже делікатне поняття. І вкласти у нього можна чимало. Поштовхом до створення моїх теперішніх робіт може бути що завгодно: новини, те, що я бачу довкола, фото з інтеренету. Або ідея малюнку може мені наснитися.
─ Які митці вас надихають?
─ Їх багато, і вони постійно різні. Та окремо хочу виділити Бориса Валеджо.
─ Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
─ Пам'ятаю відчуття жаху і повної безпорадності. А потім пішов за їжею для кота. Телефон не замовкав ні на хвилину. Або я телефонував, або мені. Ще було важливо знайти надійне укриття. Там з'явилися мої перші відомі малюнки олівцем.
─ Що саме війна змінила у вашому житті?
─ Війна показала мені, як українці, у часи загрози, можуть об'єднатися і стати непорушним фронтом проти ворога. Як кожен робить все для того, щоб війна якнайшвидше закінчилась і Україна перемогла. А ще відкрила мені очі на те, хто мені друг і брат, а хто задля власної користі замилює очі.
─ Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
─ Поїду додому і обійму маму.
─ Якщо б Вам запропонували змінити одну річ: будь-що, то що саме Ви б змінили?
─ Я б дуже хотів, щоб не було війни. Ніде на Землі. У час, коли людство бореться за кожний зайвий викинутий пакет, коли гуманізм, індивідуальність і життя кожного стали не лише красивими словами. Безглузде вбивство мільйонів людей через амбіції купки хворих істот ─ це неприпустимо.
0 Коментарі