Інтерв’ю із Liza (Yablonska) Mykhailus від 4.10.2022
─ Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
─ Народилася та більшу частину життя прожила в, хвилюючому своєю брутальністю, місті Дніпро.
Зараз я роблю ілюстрації для блогів та онлайн-видань, працюю над проектом для вагітних жінок. Малюю військові плакати. Багато знімаю на плівкові фотоапарати.
─ З чого почалася ваша історія митця?
─ Я малювала та робила всілякі дивакуваті штуки скільки себе пам’ятаю. В нашій першій квартирі стояли коробки, на них я намалювала собі величезну ялинку, а на пожовану Хуба-Бубу чіпляла старі монетки та пульки ─ так в мене була «нарядна» ялинка цілий рік. Десь з 7 до 12 років навчалася в майстерні Андрія Пушкарьова: живопису, витинанці та писанкарству. Оце й була вся моя художня освіта.
Я ─ ілюстраторка з освітою еколога-містобудівніка. Перспективи працевлаштування на завод здалися мені чимось досить простим та не цікавим. І після закінчення ВУЗу я влаштувала собі челлендж «знайди роботу дизайнером без фахової освіти та досвіду у Дніпрі». Так я разом зі своїм блакитним волоссям у 2015 році потрапила на фабрику дитячого одягу. Вона була так далеко від мого дому, що Київстар повідомляв мені кожен ранок «Ви виїхали за межі домашнього регіону». Там я отримала прізвисько Мальвіна, працювала по 10 годин на день, робила дуже багато макетів для друку на тканинах і ридала в перервах. Було весело!
Наприкінці 2015 я разом зі своїм хлопцем переїхала до Києва, а у 2016 я влаштувалась в онлайн журнал у якому робила колажі для статей. «Ну, ніфіга! Мені за це ще й платить будуть?» - думала я. Так основним напрямком моєї творчої діяльності став діджитал-колаж. Паралельно я задруковувала футболки штампами, які робила зі шматків лінолеуму: розробляла штамп під кожного замовника, без повторів.
У 2018 році в моєму житті стався Великий Вибух ─ народилась моя донька Зоя. І тут я наново стала шукати: чого хочу, що цікаво. Пішла вчитися на курс ілюстрації в Projector. Після випуску повернулася до графіки, здебільшого у цифровому вигляді. Основними темами в творчості для мене з того часу стали: дитинство, жінки та вагітність.
─ На чому ви зазвичай малюєте?
─ Наразі я малюю тільки на планшеті у Procreate. Якщо це колаж ─ роблю його на лептопі в Photoshop.
─ Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
─ Вважаю, що натхнення ─ дуже важлива річ. Та думаю, що його варто шукати й можна знайти будь-де. Важливо мати речі, які тебе заряджають. Часом, я знаходжу натхнення: у спілкуванні з людьми, у природі, у побуті, у часі, який проводжу зі своєю донькою, у музиці, книжках.
─ Які митці вас надихають?
─ Обожнюю пастелі Лоренцо Матотті та яскраві роботи Девіда Гокні. Можу подовгу, знову й знову розглядати картини Вінсента Ван Гога, його техніки ваблять та зачаровують. Також люблю творчість Казиміра Малєвіча, Тетяни Яблонської та фантастичні картини Марії Примаченко.
─ Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
─ Повномасштабне вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року, застало нас з донькою в м. Дніпро, у моїх батьків. Я прокинулась о 9:30 й перше, що почула, слова мами: “Вставай. Україну бомблять. Війна почалась.” Від самого початку мене паралізувало - я не могла робити нічого, окрім як дивитись в телефон, без зупину читати новини, та питати всих, кого знаю “Чи вони цілі? Чи у більш-менш безпечному місці?”. Ми заклеїли вікна скотчем, зібрали тривожні валізки, запаслися їжею та водою, спали в коридорі. Так пройшов тиждень. Далі я зрозуміла, що більше не можу залишатись на місці. Мене просто зжирав тваринний страх, що щось може статися з донькою. 1 березня я прийняла найважкіше та найболючіше рішення в своєму житті ─ поїхати з України.
─ Що саме війна змінила у вашому житті?
─ Війна дала остаточне розуміння, що пізно, чи (часом) рано, життя може обірватися. І варто цінувати свій час, кожну хвилину.
─ Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
─ Плакати від щастя.
─ Якщо б Вам запропонували змінити одну річ: будь-що, то що саме Ви б змінили?
─ Якщо мова іде про моє життя, то я не хочу нічого змінювати. Якби не існувало росії, то все взагалі було б фантастично. Та в цілому, я зараз там, де мені добре… наскільки це можливо зараз.
0 Коментарі