Інтерв’ю із Jan Zagorski від 14.06.2023
— Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
"Я народився і провів більшу частину життя у Харкові. Малюю, займаюсь музикою багато років, працюю над створенням дитячої книги про війну, нещодавно долучився до незалежної розробки гри, заснованої на українській і слов'янській міфології. Дуже люблю виробляти різні інструменти, як-то тримачі для пера, кастомізувати і доводити вже існуючі, працювати з поєднанням метала та дерева ─ це заворожує, допомагає відволіктись від всього іншого".
— З чого почалася ваша історія митця?
"Малюю взагалі скільки себе пам'ятаю, десь з п'яти років. Найяскравіший спогад з того часу ┬ коли батько показав мені як можна перемальовувати ілюстрації з книг, то було дивовижне відкриття. З того часу, в дитинстві, я почав перемальовувати все, що хоч якось привертало мою увагу. Малював на уроках в школі, портрети людей, копіював фотографії, згодом здобув освіту в академії мистецтв".
— На чому ви зазвичай малюєте?
"Абсолютний прихильник традиційного мистецтва: паперу, чорнил, олівців, акварелі. Не в останню чергу через різноманіття та красу всіх можливих інструментів. Використовую і планшет для окремих задач, але досить рідко ─ мене в цілому відштовхує потенційна безкінечність процесу, немов не відчуваю землі під ногами. Хоча майже завжди якоюсь мірою доробляю всі малюнки на комп'ютері".
— Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
"Насправді важливе, так. Відчуття емоцій та образів, які необхідно висловити якимось чином. Навіть лють може бути натхненням. Працювати можна і без всього цього, та мені воно складно дається, особливо після того, як довелось пройти крізь довгі роки важкої депресії. І от це на відміну від поширеної думки не народжує абсолютно нічого".
— Які митці вас надихають?
"Неймовірна кількість. Я великий прихильник музики Джона Мартіна, і безмежно щасливий, що в мене є можливість слухати його пісні. На мене сильно вплинув грузинський поет Важа Пшавела. Стосовно художників, зазвичай збираю окремі ілюстрації до купи, майже щодня, тільки у телефоні близько 9000 малюнків. Надихає, наприклад, Майк Міньйола, він надзвичайно самобутній. Ілюстратор дитячих книжок Квентін Блейк, Емілі Г'юз, Нурія Тамаріт. Ігрова студія Amanita design. Також я захоплююсь японським традиційним татуюванням та їхнім ставленням до ремесла".
— Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
"Я провів гарний вечір з давньою подругою в пабі, якого більше немає, включно із величезним шматком будівлі і де загинув мій друг. Тої ж ночі вона зателефонувала і сказала "Нас бомбардують". Її слова важко було усвідомити. Це взагалі єдина людина, що подзвонила. Потім новини, довгий холодний день, розгубленість, ненависть, наші танки на вулиці, гурків розривів в небі. Я не міг нормально їсти близько тижня, ночував у метро".
— Що саме війна змінила у вашому житті?
"Я почав пишатись тим, що я українець, повністю перейшов на українську, дізнався величезну кількість фактів з нашої історії і культури, про які не здогадувався. Напевно я почав бачити світ більш тверезо і нарешті цінувати саме життя. Та з іншого боку я залишився на самоті, як ніколи раніше".
— Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
"Складно сказати, подивимось. Ми втратили так багато наших найкращих людей. Але це буде переламний момент світової історії, абсолютний тріумф української нації і справедливості".
— Якби сьогодні вам запропонували змінити одну річ: будь-що, — то що саме ви б змінили?
"Я хотів би, щоб моє кошеня завжди було зі мною. Я підібрав її на вулиці, вилікував, ми прожили до вторгнення разом більше року. Зараз у неї все чудово, та я ніяк не міг і досі не можу її забрати через ряд причин або залишитись поруч. Мені це постійно болить".
0 Коментарі