Інтерв’ю із Nika Schneiderr від 09.02.2023
— Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
"Я діджитал художниця, проживаю у Києві на постійній основі, але народилася та провела більшість життя на півдні України, в місті Мелітополі Запорізької області. Займаюся різною творчістю, але наразі основні напрями моєї діяльності це 2D арт, ілюстрація та робота над мальописом".
— З чого почалася ваша історія митця?
"З подарованого мені батьками першого графічного планшету. Хоч я завжди цікавилася малюванням, усвідомила я особливий зв’язок з цим видом творчості, коли почала активно займатися саме цифровим малюванням, мені тоді було близько 13 років. Я не одразу почала усвідомлювати весь свій потяг до мистецтва, і до останнього не усвідомлювала, що хочу повністю пов’язати з ним життя. Зараз мені 20, і я уявляю справою свого життя саме творчість та мистецтво, в різних формах, в тому числі й малювання.".
— На чому ви зазвичай малюєте?
"Я спеціалізуюся саме на цифровому малюванні, тому найчастіше використовую
графічний планшет-екран Huion Kamvas pro 16, а також Ipad з оригінальним олівцем.
Але, буває, повертаюся і до традиційного малювання на папері, а інколи люблю
поєднувати ці дві форми".
— Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
"Насправді, хоч не завжди виходить знайти натхнення і часто приходиться працювати як є, натхнення все ж таки дуже важливе для мене. Завжди приємніше створювати мистецтво через призму щирих емоцій, ніж тому що “треба”. І хоч професіоналізм частково проявляється в здатності працювати незалежно від будь-яких обставин, більшість моїх вдалих робіт, якими я справді пишаюся, були створені саме з вкладеним у них сильним натхненням".
— Які митці вас надихають?
"Мій мистецький смак достатньо різноманітний, він включає як сучасних художників, разом з інтернет-творцями, так і всесвітньо відомих класиків. Всім серцем обожнюю творчість Клімта, Босха, Каспара Фрідріха (йому належить авторство однією з моїх улюблених картин ─ “Мандрівник над морем туману”, і загалом, моя улюблена епоха ─ це романтизм), з відомих українців ─ обожнюю Михайла Жука (я навіть робила омаж на одну з його робіт!), Кричевського, і багатьох інших".
— Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
"Думаю, цей день абсолютно для всіх українців став переломним. Хоч я і десь всередині очікувала подібний розвиток подій, авжеж ранок 24-го лютого був для мене сумбурним та незрозумілим. Дивно, але я не пам’ятаю, щоб в перший день відчувала якусь сильну паніку ─ напевно, в той момент всі мої почуття просто атрофувалися. Однак той день та всі наступні відкрили мені очі та пролили світло на багато чого в моєму житті та змінили моє ставлення до багатьох речей, думаю назавжди".
— Що саме війна змінила у вашому житті?
"Вона забрала ту маленьку частинку впевненості у майбутньому, яку я мала. В такому віці і так мало хто розуміє, що відбувається в їхньому житті і куди їх занесе наступного дня, і саме це відбулося і зі мною, повною мірою. Однак якщо, прикладом, європейська молодь не знає, куди спонтанно вони поїдуть вже завтра, то для мене, як і всієї української молоді, це перетворилося на “я не знаю, чи не влучить в мене ракета будь-якої секунди”. Це відбирає будь-яку можливість на щось сподіватися та щось планувати в своєму житті наперед, і сильно вдаряє по самому бажанню на щось сподіватися. Хтось може це швидко побороти, для когось це набагато складніше. І все ж, варто втрачати жагу до життя, бо саме цього і хотять наші вороги. Треба жити далі, заради свого майбутнього і майбутнього нашої країни".
— Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
"Я першої ж секунди обніму всіх своїх друзів та ми разом побіжимо купляти білети дорідного міста, а ще краще у Крим! Це, напевно, буде найбільшим святом в моєму житті".
— Якщо б сьогодні вам запропонували змінити одну річ: будь-що, — то що саме ви б змінили?
"Я би стерла з історії будь-який наш зв’язок із сусідньою недодержавою. Такі сусіди нікому не потрібні, особливо якщо ще й мають совість називати себе "братом"".
0 Коментарі