Інтерв’ю із Delnara від 08.02.2023
— Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
"Я з Києва, та починаючи з 2014 подорожую світом, пожила за цей час в різних країнах Європи та Азії. Організовувала арт-тури. З початку пандемії "застрягла" в Туреччині та й досі тут".
— З чого почалася ваша історія митця?
"Мене завжди приваблювали щоденники мандрівників, тревелбуки і я мріяла про це і відправилася здійснювати мрії. Можна сказати, що я стала художником вже у подорожі. Це було якось поступово. Але думаю, що більш свідомим митцем я стала коли "застрягла" у Туреччині, вийшла з формату блокнотів на окремі листи і стала вивчати історію мистецтва, сучасне мистецтво та як загалом влаштований арт-світ та, зокрема, арт-ринок".
— На чому ви зазвичай малюєте?
"Раніше це були блокноти (я часто їх сама роблю, використовуючи локальні та унікальні матеріали). Зараз ─ акварельний папір, полотно".
— Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
"Звичайно, важливо, воно як паливо. Але дуже часто воно приходить у процесі роботи і дуже важливо її розпочати, не дочікуючись натхнення. І коли воно є ─ робити собі записи, нотатки, список ідей ─ щоб потім до них звертатись у "темні часи" без натхнення. Це працює. До речі, про це дуже класно написано у книзі "Big Magic" Елізабет Гілберт.".
— Які митці вас надихають?
"Сміливі та винахідливі, котрі не грають по "правилам", а винаходять свої, йдуть проти системи. Це і є мистецтво. В цьому сенсі я фанат Марселя Дюшана. Але є й ті автори, хто просто захоплює тим, що вони роблять, візуалом. Тут в мене величезний список від авангардистів до сучасників".
— Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
"Найжахливіший день. Я прокинулася, прочитала повідомлення від мами, що почалася війна. І потім не випускала телефон кілька днів з рук, намагаючись хоч якось допомогти всім, кого знаю. Знаходила контакти волонтерів, пересилала кому було потрібно. Вночі не могла спати, трохи заспокоювали зелені "вогники" онлайн у ФБ біля імен. Перша в житті панічна атака, коли зі всіх джерел написали, що "на Київ летить все, що є", а я нічого не можу зробити... Ці перші жахливі дні злилися в один.
В дитинстві мені часто снився жах з ракетами, що я не можу знайти своїх батьків, бігу містом і не впізнаю його... Цей жах наче став реальністю і неможливо ніяк прокинутися. І постійне почуття провини, що я тут, а всі ─ там.
Потім дізналася, що в Україні не вистачає якісних турнікетів (проф.жгути для зупинки кровотечі), а вони є в Туреччині і організація закупок та доставки на передову дало мені сенси і якусь опору на кілька місяців. Я навіть не здогадувалась, що за допомогою мистецтва можна рятувати життя".— Що саме війна змінила у вашому житті?
"Здається, що все. Повне переосмислення всього. І в першу чергу - самого життя. І цінності кожного його моменту".
— Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
"Ох навіть не знаю! Все разом - радіти, святкувати, плакати, танцювати, обійматися, вшановувати, дякувати... "
— Якщо б сьогодні вам запропонували змінити одну річ: будь-що, — то що саме ви б змінили?
"Неможливо передбачити як та чи інша річ вплине на світ в глобальному сенсі. Хочеться вірити в краще і робити все, що ти можеш для цього. І постійно розширювати свої межі можливостей".
0 Коментарі