Інтерв’ю із dizago.art від 20.10.2022
─ Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
─ Народився та виріс в місті Суми, місто яке загартовує або ламає. З першого дня вторгнення це місто невпинно ламає хрепти загарбникам. Десть після 2000го року я поклавши пару шкарпеток до кишені їду до Київа, бо найцікавіші події відбуваються саме там.
Займаюсь вигадуванням. Це якщо спростити суть діяльності до одного слова. Різні люди звертаються щось вигадати, а потім звичайно намалювати. Дуже приємно і з великим задоволенням малюється для мото спільноти, кастом культурного прошарку, експерименти з соціальною комунікацією шляхом створення візуальних образів в корпоративній сфері, експериментую з різними напрямками для себе, коштую нові для мене стилі, щоб завжди бути свіжим та зарядженим. В цьому році, наприклад повернувся до карикатури і сюрреалізму, що дало вихід давно накопиченими думкам.
─ З чого почалася ваша історія митця?
─ З того, коли я в дитинстві на бабусиному килимі побачив пику, яку з рослинних орнаментів створила моя уява. Я тоді почав уважно сканувати весь килим і знайшов там цілу купу пик, а потім навіть фігури. Мені стало цікаво, а чи є такий же ефект з іншими килимами? І з'ясував що-таки є. А ще я з'ясував, що справа не в килимах, а в тому, що я можу бачити світ таким яким я захочу. Це я утворюю образи і живу серед них. Згодом я почав ці образи втілювати на папері та в пластиліні.
─ На чому ви зазвичай малюєте?
─ Найчастіше останнім часом на графічному планшеті. Але тяжіння до традиційних матеріалів не вщухає. Олівці, туш, фарба. Але планшет міцно увійшов у мої творчі процеси. В цьому сяючому прямокутничку можна багато чого накоїти. Наприклад вдихнути життя і рух в статичні фігури шляхом анімації.
─ Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
─ Натхнення це як повний газ. Малюєш собі тихенько, сумлінно робиш справу і тут намацуєш ритм, відчуваєш під'єм, преш на повну якийсь час, а потім на інерції дотягуєш проєкт. Буває таке що спочатку тебе щось надихнуло і ти як навіжений копирсаєшся в рюкзаку, достаючи планшет. Це вже як вприск нітро в двигун, бо підсвідомість митця працює постійно на малих обертах, аж раптом ти бічним зором угледів якусь тінь, пляму, струнку кралю, візерунок на її сукні і все, ти в потоці. Але знов такі, натхнення тільки дає тимчасовий поштовх. Більш важливою я вважаю завзятість.
─ Які митці вас надихають?
─ Рене Магрітт ─ вкрай цікавий художник з вражаючим світоглядом і викликом до звичайного. Його картини дуже спокійні, майже статичні, але динаміку створює увага, яка скаче по полотну у пошуках відповіді на загадку вкладену у витвір.
Уейн Барлоу ─ дивлячись його твори виникає думка що він малює пекло з натури. Такі неземні істоти та місцини, що наганяють жах та захоплення. З одного боку тебе лякає можливість опинитись в такому місці, але ти не можеш відірвати погляд бо стільки простору і атмосфери в цих картинах, ніби ти крадькома підглядаєш за потойбіччям.
Грег 'Краола' Сімкінс ─ це зразок сучасного митця, який прийшов зі стрітарту. Його картини це нескінчена кроляча нора, все соковите, реалістичне і в той же час цілком божевільне. Ніби світ втратив зв'язки між речами та їх сутністю і все почало линути одне до одного, мінятись місцями, ставати протилежними, до попереднього свого призначення, речами.
Та ще багато: Ешер, Далі, Норман Роквел, Енді Голдсуорсі, Бенксі.
─ Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
─ П****ць підкрався непомітно і спливаючи отруйною слиною почав жерти наше майбутнє. В когось він з'їв майбутнє цілком за мить, когось опік своїм пекельним подихом. Це день коли все закінчилось і все почалось. Було важко примусити себе усвідомити, що вже нічого не буде як раніше, попереду щось темне, густе і смертельно небезпечне, але ти чуєш поряд у пітьмі гомін українською мовою і розумієш що нас тут багато і п****цю прийде п****ць.
─ Що саме війна змінила у вашому житті?
─ Сприйняття часу. Тепер завтра звучить як щось далеке, ніби до завтра цілий рік. А наступний рік взагалі як 2013 на календарі майя. Змінилось відношення до мови і до язика, тебе можуть розстріляти за мову і підтягнути за язик до свого стада. Відстань між людьми стала коротша, в тому сенсі що тепер ми постійно дзвонимо і перепитуємо один одного "як ти там?", це вже стало замість вітання. Поселила ненависть до сусідньої держави та відкрила очі на те як небезпечно наосліп слідувати за божевільними ідеями хворого на голову покидька. Ми маємо таку чудову, та іноді корисну здібність ─ сумніватися. Не всмоктувати в себе все що кажуть тобі з наївною впевненістю, а попередньо все піддавати сумніву, перевіряти, чи не отруєна ця інформація і чи не отруїть вона тобі.
─ Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
─ Піду на вулицю радісно валати на весь світ, а потім мабуть щось намалюю про ці емоції.
─ Якщо б Вам запропонували змінити одну річ: будь-що, то що саме Ви б змінили?
─ Мріяти про зміни в минулому це не конструктивно, минуле вже минуло і стало платформою для кроку вперед.
0 Коментарі