Інтерв’ю із Nikitiuk Olexander від 12.10.2022
─ Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
─ Я з Волині, Рівненська область, місто атомників Вараш, із сім'ї інженерів. Навчався в Одесі, служив у Полтаві та Києві. Наразі живу та працюю ілюстратором у столиці.
─ З чого почалася ваша історія митця?
─ Мабуть, з розуміння, що цим можна заробляти на життя. Спочатку це був додатковий заробіток у вигляді карикатур, що друкували в "Перці" та "Крокодилі". На додачу регулярно оформлював декілька сторінок у періодичному журналі для підлітків. Пізніше влаштувався графічним дизайнером у рекламну агенцію. А потім вже й до дизайнера-художника та ілюстратора допрацювався))
─ На чому ви зазвичай малюєте?
─ На етапі творчого пошуку люблю скетчувати максимально гострим олівцем, влучні варіанти допрацьовую лайнером. Фінальне, чистове малювання відбувається вже на професійному графічному планшеті-моніторі Wacom Sintiq, на різних моделях якого я малюю вже більше десяти років.
─ Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
─ Натхнення дивне явище. Іноді воно з'являється зненацька, коли нічого малювати не треба. Сверблять пальці, білий аркуш паперу тягне до себе. Тоді малюєш завзято, без конкретного завдання, суто заради самого процесу. Але коли працюєш ілюстратором щоденно, то натхнення чекати немає сенсу. Треба просто щиро робити свою справу.
─ Які митці вас надихають?
─ Сьогодні захоплююсь актуальними роботами наших сучасних співвітчизників-художників: Юрія Журавля, Максима Паленка, Олексія Кустовського, Андрія Єрмоленка, Марії Лонюк та інших. З заслужених митців нашої країни — Іван Марчук та Олексій Кохан. Дуже надихає героїчна біографія головного художника УПА — Ніла Хасевича. Якщо брати закордонних митців, обожнюю Ернеста Сетон-Томпсона, Фредеріка Ремінгтона, Френка Маккарті та кумира дитинства багатьох — Волта Діснея. )))
─ Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
─ Дуже раннім підйомом) Нібито ранок, але за вікном темна ніч, яка гуркотить громом ПВО. Полежав у ліжку, послухав канонаду та почав телефонувати батькам, друзям... Дуже сподобалось як сім'я організовано відреагувала на початок війни — виважено, спокійно, не виказуючи хвилювання, зібрали тривожні валізки, заготовили воду, заправили авто. В нас навіть були термоси з гарячими їжею та напоями. Через кілька годин ми були готові до подальшого розвитку подій. Ну і наступна ніч в укритті — ще теє задоволення...
─ Що саме війна змінила у вашому житті?
─ Вона змусила зробити переоцінку цінностей і почати інакше дивитись навкруги. Матеріальне відсунулось далеко на другий план, поступаючись таким речам як життя, безпека, сім'я, людяність, взаємна допомога. В цьому році ми оточені дивовижними прикладами людських героїчних вчинків, українським єднанням перед ворожою навалою, духовною силою та патріотичним піднесенням і все це на тлі щоденних смертей... Ми сьогодні в епіцентрі історичних подій і тут ясно бачиш наскільки крихке та безцінне життя людини.
─ Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
─ Напевно буду радісно та голосно кричати "Слава Україні!!!", прямо з балкону, щоб щасливі перехожі кричали у відповідь "Героям слава!". Потім замовлю столик у ресторані, щоб відсвяткувати цей день.
─ Якщо б Вам запропонували змінити одну річ: будь-що, то що саме Ви б змінили?
─ Повернув би до життя всіх вбитих цією війною українців...
0 Коментарі