Інтерв’ю із Vasechko Kateryna від 06.03.2023
— Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
"Я з маленького, але дуже гарного міста Ніжина, що на Чернігівщині".
— З чого почалася ваша історія митця?
"Малювати все життя, в третьому класі пішла в школу Мистецтв. Закінчила коледж Культури і Мистецтв. І весь цей час малювала акварелю. І тільки в 2022 році купила планшет і спробувала Digital illustrations. І так, нажаль, вийшло, що перші мої спроби в цій техніці почались з мотивами війни".
— На чому ви зазвичай малюєте?
"Акварель супроводжує мене все моє життя. Я обожнюю її за легкість, прозорість. Акрил я відкрила для себе, коли почала розписувати стіни. У мене дуже мало картин написаних акрилом. Але наразі я так само малюю часто як акварелью, так і акрилом. І digital illustration це моє відкриття рік тому. Вся воєна тематика намальована на планшеті. Це було дуже зручно, коли ми вимикали світло в комендантський час - я малювала. Це було моє заспокійливе".
— Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
"Я люблю казати: " апетит приходить під час їжі". Більшість моєї роботи - це замовлення. І якщо я буду чекати натхнення, то не завжди замовники будуть чекати разом його зі мною. Мій вчитель казав, починайте малювати, не важливо що, ідеї і натхнення прийдуть вже в процесі. І це дійсно так і буває".
— Які митці вас надихають?
"У мене немає конкретних митців на яких я рівняюсь. Є деякі сучасні які мотивують своїм успіхом. Мені подобається спостерігати за процесом.
А ось когось копіювати я ніколи не хотіла. Завжди шукала свій стиль. Був час, коли мене порівнювали з Гапчинською, і це мене засмучувало)".
— Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
"24.02.2022 я прокинулась від вибухів. В моєму місті пролунало 2 вибухи. І хоча це було на іншому краю міста і чутно було не так голосно. Але я зрозуміла, що відбулось щось жахливе. Ранок 24 почався з новин. Тот момент ніби завмерло життя.".
— Що саме війна змінила у вашому житті?
"Війна змінила в першу чергу мене. Я зрозуміла, що я не така слабка. Що можу приймати важкі рішення, на які я ненаважилась в довоєнні часи. Війна показали, хто дійсно "мої люди". І наскільки сильно я їх люблю".
— Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
"Плакати від щастя. Ні, ридати! Це моя найбажаніша мрія. А потім збирати речі додому!)".
— Якщо б сьогодні вам запропонували змінити одну річ: будь-що, — то що саме ви б змінили?
"Нічого. Все, що відбувалося в моєму житті формувало мене такою, якою я є зараз. Навіть прикрі і гірки ситуаці загартовування мене. Мій життєвий досвід безцінний. Я на своєму місті і в моєму оточені моїх людей".
0 Коментарі