Інтерв’ю із Katarina Blazhyievska від 13.12.2022
─ Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
─ Я фотохудожник з Одеси (так, трохи пафосно), але я не просто клацаю по кнопці — багато "домальовую". Останні 10 років жила в Китаї, займаючись мистецтвом — галерея українського живопису.
─ З чого почалася ваша історія митця?
─ Мабуть кожен, хто щось "витворяє", не знає, де воно починається. Спочатку позувала класним українським фотографам, потім придбала фотокамеру й поїхало все.
─ На чому ви зазвичай малюєте?
─ Фотошоп — то окремий світ. Там й малюю.
─ Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
─ Натхнення — дуже дивне відчуття... Ти просто прокидаєшься і розумієш, що будеш робити. Спочатку в голові щось не до кінця сформоване, але є настрій і його треби матеріалізувати. Іноді дуже "тортує" це натхнення, бо не завжди одразу можна його зрозуміти до кінця.
─ Які митці вас надихають?
─ Надихати може що завгодно, то завжди щось несподіване. Спочатку війни надихала лють до "браццкого наріда" і жага смерті (я вибачаюсь, то буле і є майже неконтрольоване). Сподіваюсь, що після нашої Перемоги прийде нова хвиля натхнення.
─ Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
─ В кожного з нас назавжди свій страшний лютий 24-го. Я не могла додзвонитися до мами, бо різниця у часі і просто орала й вила біля слухавки. Потім 3 місяці, як в тумані — рваний сон з телефоном в руці — новини-жах. Всі це знають, всі відчули...
─ Що саме війна змінила у вашому житті?
─ Війна змінила все. Ніколи ще я так не хотіла додому. Нам всім стільки разом треба зробити! Кожному у своїй галузі. Україна зараз символ Волі й Боротьби за Свободу! Ми живемо в Історії, тому час дуже відповідальний. Нема середини, нема полумірів. Є добро, є зло. Одеса ніколи не була україномовною нажаль, але моя боротьба починається з цього. Тримаймось, Перемога вже поруч!
─ Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
─ То дуже класне питання ))) Варіантів мільон, але я не можу сказати, що "спрацює". Головне — не здуріти від щастя!
─ Якщо б сьогодні вам запропонували змінити одну річ: будь-що, — то що саме ви б змінили?
─ Я відповім старим анекдотом. "— Петро, ти чув, що москалі полетіли у космос? — Шо, усі???" Так ось, цих виродків не повинно просто більше бути у нашому житті?
0 Коментарі