Інтерв’ю із Viktoriia Naumova від 24.04.2023
— Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
"Мене звати Вікторія Наумова
Я українська художниця-ілюстраторка, родом з Миколаєва".
Я українська художниця-ілюстраторка, родом з Миколаєва".
— З чого почалася ваша історія митця?
"Навчалась на художника – модельєра. Досвід в художній сфері був різний, спочатку це була робота на заводі дизайнером з упаковки, а потім майже 9 років в IT компанії - графічним дизайнером. Малювати ілюстрації й портрети я почала, коли вийшла в декрет. Дуже полюбляла саме чоловічі портрети".
— На чому ви зазвичай малюєте?
"...".
— Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
"...".
— Які митці вас надихають?
"...".
— Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
"Як і багатьох українців, війна застала мене вдома, в ліжку. Це було так різко ─ бабушка на світанку зайшла до кімнати, відкрила фіранки зі словами “Діти! Вставайте! Війна почалась!” Ці слова на той момент пролунали як вирок і насмішка. Я не повірила. І не усвідомила цього. Поки не почула вибухи й звуки літаків над головою. Поки не почитала новини. В одну мить прийшло усвідомлення ─ світ розколовся навпіл. На 24 лютого і те, що було до. І так як було «до», вже ніколи не буде.
Після декількох ночей в підвалі подруги разом із сім’єю, ми з чоловіком вирішили, що треба вивезти дитину і батьків у безпечне місто ─ в нікуди, бо ми лишали рідний дім і надія була лише на поміч друзів. Після тяжкої дороги до Польщі, ми опинились в безпечному Вроцлаві у друзів. Там я почала малювати. Вперше, за майже рік перерви. На жаль поштовхом для цього стали звірства в Бучі, Стоянці, Бородянці та Ірпіні. Це був невимовний біль від усвідомлення жаху злочинів. Від усвідомлення втрат і болю всього українського народу. Багато хто втратив найрідніших, багато хто свідомо від них відмовився".
— Що саме війна змінила у вашому житті?
"Ця війна особисто для мене зробила всесвіт чорно-білим, поділила його навпіл.
Як і всі художники, у своїх роботах я малювала в першу чергу почуття. Звільнялась від болю, люті, розпачу, ненависті в такий спосіб. Як казали мені незнайомі люди - мої роботи знайшли відгук у них саме тому, що вони допомагали усвідомити свої почуття, впізнавали себе в моїх героїнях, і нарешті випустити емоції на волю. Згодом, ці руйнівні почуття почали роз’їдати мене. В моїх роботах з’явилась здорова іронія - це полегшило мій стан. Ніщо не може дратувати так, як сміх в обличчя ворогу. Тож, згодом, вийшла ціла серія. На жаль, я не можу зобразити всі міста…але малюючи те, чи інше місто я думаю про всі куточки моєї країни. Наша сила в єдності. Наша сила в спротиві. Наша сила в незламності. Найкраще що я вмію і можу робити зараз — це кричати вголос про жахи війни в Україні своїми роботами".
— Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
"...".
— Якби сьогодні вам запропонували змінити одну річ: будь-що, — то що саме ви б змінили?
"...".
0 Коментарі