Інтерв’ю із Olenka Namaliuy від 23.03.2023
— Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
"Я народилась у Донецьку і жила там до 2014 року, коли Путін вперше прийшов нас “спасать”. Зараз живу в Умані, мій чоловік родом з цього міста. Я ─ ілюстраторка та ютуб-блогерка. Малюю діджитал-ілюстраіції на замовлення для власних проектів".
— З чого почалася ваша історія митця?
"Напевно, з маминих портретів та малюнків на шпалерах) Малювала я все життя, але на момент закінчення школи не мала розуміння того, що є така професія ілюстратор. Тому ми з батьками обрали архітектурний факультет, на якому я отримала класну академічну базу. Я працювала рік по професії, після 2014 року, коли була вимушена поїхати з дому, працювала дизайнером у рекламі і малювала для себе, ділилась цим у соцмережах. А в декреті почала будувати карʼєру ілюстратора-фрилансера. І вести блог на ютубі. І ось я тут".
— На чому ви зазвичай малюєте?
"Мої основні інструменти ─ це IPad Pro та Apple Pencil".
— Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
"Важливо, але скоріше на етапі ідеї. Коли формується концепція ілюстрації чи проекту. А вже на етапі реалізації важливіше мотивація та самодисципліна. І тут дуже допомагає малювати на теми, які тобі цікаві та емоційно близькі. Малюючи на вадливу для себе тему, простіше зберегти мотивацію і довести проект до фіналу".
— Які митці вас надихають?
"Я дуже люблю наївне та народне мистецтво за природність та вільність ліній та форм. Люблю і вивчаю первісне та стародавнє мистецтво - палеотичні Венери, кам‘яні баби, голови острова Пасхи ─ це все круті приклади стилізації, зокрема обличь та людських фігур. Із сучасних українських ілюстраторів першими на думку спадають наївна Катерини Степаніщевої та магічний світ туконі Оксани Були. Також дуже люблю стилізовані пейзажі британської ілюстраторки Джейк Ньюленд. І неймовірні історії про забудькувату кицьку Мону знову ж британської письменниці та художниці Джудіт Керр.
@myartstep
@jane_newland".— Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
"Дуже ранній ранок. Я тоді прокинулась десь за годину до почаьку обстрілів. Дитина, якій тоді був рік, заплакала, я прийшла до нього, взяла, обійняла і ми так лежали, поки яне почула перші вибухи. Перший, другий, третій… І дивно спокійна думка: “Ну от, знову”. Я взяла дитину на руки, пішла до чоловіка і сказала: “Юр, почалось”. Ми увімкнули трансляцію якогось канала на ютубі, а тем червона стрічка у новинах ─ “Росія вторглась в Україну”. Отакий ранок".
— Що саме війна змінила у вашому житті?
"Відібрала відчуття безпеки. Допомогла сформувати національну ідентичність. Навчила читати новини. Відібрала можливість жити окремо, тільки з чоловіком та сином. Допомогла перейті на українську у побуті, а не тільки у блозі. Багато змін, про них, напевно, окрему книжку писати можна".
— Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
"Я останнім часом багато думаю про те, що таке перемога. Як я собі раніше уявляла перемогу? Як у “Володарі кілець”: ─ одна армія, друга, хто кого порубав, той і переміг. Хто пішов з поля бою, той програв. Але навіть після деокупації, перемоги на полі бою, нам ще треба досягти перемоги на дипломатичному, політичному рівні. А як це буде виглядати? А що робити з людьми на декупованих територіях? Я поки не розумію. Але едине, що я розумію, що після перемоги у нас буде багато роботи. І фізичної, і ментальної. Тому не маю, чесно кажучи, планів на “після перемоги”. Живу зараз. Працюю і роблю те, що я можу. І після перемоги буду робити те ж саме".
— Якщо б сьогодні вам запропонували змінити одну річ: будь-що, — то що саме ви б змінили?
"Сіла б за кермо в 16 років. Бо вчитись кермувати у 33 рочки ─ то жесть😂".
0 Коментарі