bela.aster_1

bela.aster_2

bela.aster_3

bela.aster_4

bela.aster_5

Інтерв’ю із Bela Aster від 27.02.2023

— Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.

"Мене звати Ганна. Я народилася в місті Луганськ. За освітою викладач історії України".

— З чого почалася ваша історія митця?

"Моя сім'я справжніх українських художників. Мама ілюстратор дитячих книжок, батько спеціалізується на історичних мапах, нарисах, а дід був гравюрист. З самого малого була в колі творчих людей. Це був осередок української інтелігенції в місті Луганськ. Згодом в 14 переїхала до Черкас де закінчила навчання та працювала в краєзнавчому музеї. Знайомилася з митцями та на короткий час була зав. відділом що займався виставками, різними заходами".

— На чому ви зазвичай малюєте?

"Малюю на планшеті, хоча нариси роблю на папері, перед тим як щось малювати".

— Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?

"Зараз моє натхнення, це біль від подій у яких я живу.  Це сильні почуття які хочеться витіснити з себе у малюнок, щоб просто розділити хоч трохи весь цей спектр емоцій".

— Які митці вас надихають?

"Вони дають стимул робити більше, дізнаватися, як вони передають свої думки, техніки виконання, прийоми".

— Яким ви запам'ятали 24.02.2022?

"Цей день в мене застряг в голові першою фразою мого чоловіка, що захищав Маріуполь. Фразою, яку я почула в Києві, ранком коли від додзвонився, а я була під обстрілами : " -  4.5.0. Вір в мене, вір в АЗОВ, і бережи себе" ".

— Що саме війна змінила у вашому житті?

"Все. 2014 я втрачаю дім, стаю переселенцем і йду добровольцем у центр допомоги переселенцям, та центр допомоги армії.
2016. Перша смерть мого друга на фронті і я мотаюся по Бахмуту з Правим сектором. 
2022. Знов втрачаю дім, свою тату-студію в Маріуполі, а чоловік потрапляє у полон, після довгої оборони міста".

— Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?

"Не знаю. Може нарешті сяду і в голос заплачу".

— Якщо б сьогодні вам запропонували змінити одну річ: будь-що, — то що саме ви б змінили?

"Я б змінила місце перебування військовополонених. Їх повернення до дому. Те що вони проходять ніхто не має проходити".