Інтерв’ю із Vladislava Pidlubna від 12.01.2023
─ Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
─ Я народилась у Дніпрі, навчалась у ХНУ на маркетолога, але ніколи не бачила себе у світі корпорацій та офісних працівників, тому вирішила покинути навчання у магістратурі, продала квартиру і почала подорожувати Європою. Це дало свободу та час пізнати себе глибше і обрати свій шлях спираючись на мрії, а не на обставини та соціально-прийнятні шаблони.
─ З чого почалася ваша історія митця?
─ З раннього дитинства хотіла стати художником, але через життєві обставини зрадила свою мрію та у 13 років перестала малювати. Повернулася до творчості лише через 10 років, тому що без малювання життя здається мені порожнім, а без самовираження через творчість я втрачаю себе, свою сутність.
─ На чому ви зазвичай малюєте?
─ Льняні полотна та акріл, хоча спочатку використовувала олівці, ручки та папір.
─ Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
─ Для мене натхнення ─ першопричина творчості. Натхнення - це іскра, з якої може виникнути яскраве полум'я, якщо цінувати та використовувати силу натхнення. Для мене дуже важливо, аби картина мала ідею, концепцію, викликала емоції та думки. Навіть якщо я працюю на замовлення, мені важливо мати свободу для інтерпретації завдання, аби бути цілком заглибленою у процес роботи. Без натхнення мистецтво стає ремеслом. Однак важливо не тільки мати ідеї та натхнення, а й сили та наполегливість втілити їх у життя.
─ Які митці вас надихають?
─ Я обожнюю сюрреалізм та концептуальне мистецтво. Не можу сказати, що мене хтось надихає, скоріше я відчуваю захват та сильні почуття, дивлячись на роботи художників. Серед улюблених можу назвати Miles Johnston, Oleg Shupliak, Francien Krieg, Jason Mowry, Zdzisław Beksiński.
─ Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
─ Пам’ятаю, що прокинулась рано і пішла на прогулянку, не дивилась новини. Але було якесь незрозуміле дивне відчуття, повернувшись додому дізналась, що почалась війна. Не зважаючи на знання історії та події 2014, на емоційному рівні не могла одразу прийняти те, що війна розпочалася, хоча розуміла, що повномасштабне вторгнення не могло не статися. Втім, до 24.02.2022 наївна частина мене все ще сподівалася, що на нас «не посміють напасти».
─ Що саме війна змінила у вашому житті?
─ Війна допомогла мені усвідомити ще більше, які цінності для мене найважливіші, і показала на більш глибокому рівні, які люди мене оточують. Війна була каталізатором для мого пробудження як українки та підсвітила характеристики українців, як нації, та характеристики інших народів. Війна допомогла підняти теми, яким раніше не надавали достатньої уваги та значення, або й зовсім замовчували. Війна довела, що недостатньо, одного разу відстояти свободу та свої цінності, а необхідно кожного дня на рівні індивідуального та колективного життя підтверджувати свої пріоритети, цінності. Війна багато що знищила та невідворотньо змінила, але одночасно з цим дала надію на те, щоб створити щось нове, краще. Думаю, саме зміни, які я спостерігаю у людях як особистостях, надихають та надають сили мріяти.
─ Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
─ Думаю, що кричатиму, танцюватиму та плакатиму від щастя.
─ Якщо б сьогодні вам запропонували змінити одну річ: будь-що, — то що саме ви б змінили?
─ Є багато речей, які, озираючись у минуле з теперішнього часу, можна було б змінити. Проте єдине, що можна зробити з минулим – це прийняти його. Негативний досвід, якщо винести з нього уроки, дозволяє формувати інше майбутнє, формує особистість. Тому, я не змінювала б нічого, навіть найжахливіші події, хоча частина мене бажала б, аби цього ніколи не відбулося. Проте, що у минулому, що зараз хочеться більше малювати і бути вільною в усіх значеннях цього слова.
0 Коментарі