Інтерв’ю із Kseniia Fast від 26.12.2022
─ Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
─ Мене звати Ксенія Фаст, я ілюстратор та аніматор на фрілансі. Народилась я в Миколаєві, але до війни вже 12 років проживала в Харкові. Зараз я вимушено живу в Греції.
─ З чого почалася ваша історія митця?
─ Малювала я завжди, з дитинства, але освіту здобула фінансову і деякий час навіть працювала по спеціальності. Але з часом творчий потяг покликав і я пішла з робити аналітика продажів та стала веб-дизайнером. Потім обставини змусили залишити роботу в офісі і стати фрілансером. Виявилося, коли я сама стала вирішувати над чим працювати, то найбільше мене тягнуло малювати. І от я вже 4 роки займаюсь ілюстрацією і трохи анімацією.
─ На чому ви зазвичай малюєте?
─ Звичайно я малюю скетчі на iPad в Procreate, а потім роблю вектор на ноуті в Adobe Illustrator. Іноді комбіную векторні та растрові техніки і тоді ще використовую Fresco.
─ Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
─ Я комерційний ілюстратор, тому звичайно не маю права на таку привілею як натхнення. Це робота, яку треба виконувати. Я просто починаю працювати і натхнення приходить в процесі роботи. Для цього потрібно підтримувати внутрішні ресурси та знати креативні техніки, які можуть допомогти.
─ Які митці вас надихають?
─ З вітчизняних митців я захоплююсь анімаціями Маріїї Оз. Вони такі дивакуваті, що не можуть не зацікавлювати. І ще недавно відкрила для себе роботи Марі Кінович, захоплююсь динамікою її робіт особливо в останніх роботах про війну.
─ Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
─ Так вийшло, що я не була в Україні. коли це почалося. Незадовго до цього ми з чоловіком виконали давню мрію трохи пожити біля моря і поїхали на Кіпр. Пам'ятаю, що ми дуже рано прокинулися в той день, десь о 5-ій, ніби відчули. І декілька днів злилися в один страшний нічний кошмар. Ми не спали, не їли, жили на кока-колі і тільки читали новини з усіх джерел та спілкувалися з рідними.
─ Що саме війна змінила у вашому житті?
─ Багато чого. Я не можу жити в країні, яку насправді ніколи не хотіла покидати і змушена приймати рішення, які ніколи не хотіла приймати. Багато життєвих планів посунилися, бо тепер не до них. Але звісно, не мені жалітися на життя, я навіть вибуху жодного вживу не чула.
─ Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
─ Важко сказати. Перші пару місяців війни думала, що буду тиждень пити шампанське. Але зараз... Стільки болю, стільки втрат. Якщо судити з того, як я дивились на визволення Херсону, то буду тиждень плакати над новинами. А потім поїду додому обійняти рідних.
─ Якщо б сьогодні вам запропонували змінити одну річ: будь-що, — то що саме ви б змінили?
─ Важке питання. Мабуть я б намагалась перейти на українську та на все українське ще в 2014, а не сама свідомо розмивала ці кордони. І ніколи б не співпрацювала з російськими клієнтами.
0 Коментарі