Інтерв’ю із Nataliia Tarasenko від 16.12.2022
─ Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
─ Я Наталія Тарасенко псевдонім Missa tan. Народилась, та проживаю у місті Лева.
Основним моїм родом діяльності на теперішній момент є створення мальописів для журналу інкер, де розповідаються історії людей, яких торкнулась війна. Створюю кліпи для наших артистів. Також пишу історії, та вірші, коли малювати тяжко.
До повномасштабного вторгнення, займалась власним мальописом в стилі манґа, під назвою ”Дитя Всесвіту”.
─ З чого почалася ваша історія митця?
─ Думаю моя історія, як і в більшості, почалась з дитинства. Це все проявлялось з природньою цікавістю до світу. З рефлексуванням, усвідомленням певних речей. Основною рушійною силою в мене було та є ─ бажання створити та виговоритись зображенням, формою, кольором. Коли те все, що є в голові, опиняється на папері, чи перетворюється в щось живе, анімоване. Що в свою чергу, може викликати емоції в інших людей.
─ На чому ви зазвичай малюєте?
─ Якщо говорити про мальописи то, зазвичай я малюю у змішаній техніці (контур традиційними матеріалами, колоризація в діджиталі), адже я обожнюю, коли робота зберігає живий вигляд, де передається рух руки митця. Проте, це все залежить від типу роботи, дещо простіше одразу малювати в цифровій графіці.
─ Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
─ Кажуть спиратись на натхнення ─ не є професіонально. Тому якщо я працюю, я просто роблю свою роботу (не зважаючи на те, чи є натхнення, чи коло мого дому чутно вибухи). Якщо я самовиражаюсь, чи творю щось для себе ─ то, безумовно, натхнення присутнє. Адже коли я малюю для себе, єдине, що може спонукати до створення ─ це ідея, бажання втілити. Натхнення точно не зайве, воно є хорошим індикатором того, що є важливим для мене. Також особливий драйв отримую, коли я відчуваю резонанс з замовленням та своїм внутрішнім станом, як це було при створенні кліпу ХАСа “Ніколи? Знову!”.
─ Які митці вас надихають?
─ Моїм натхненням є всі українці. Всі, хто сприяє розвитку нашої культури, хто підтримує ділом людей, які боронять територію нашої країни. Від волонтерів до артистів. Від діток, які в рюкзаках несуть кошти за які хотіли придбати те, про що мріють, до людей поважного віку, які в центрі міста, співають українські народні пісні за власною ініціативою.
─ Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
─ Усвідомленням, згуртованістю, безмежною люттю, яку тяжко кудись подіти окрім роботи, та донатів на підтримку.
─ Що саме війна змінила у вашому житті?
─ Війна змінила ставлення до окремих речей, які в контексті того, що життя одне, одразу стираються в порох. Війна спрацювала, як ситечко, яке відсіяло непотрібне та залишило таке явне та цінне. Страх не сказати те, що давно хотів, не встигнути зробити те, про що так сильно мріяв. Насправді, дивлячись на те, як у багатьох людей рівень життя піднімається під час таких подій, приходить розуміння, що якщо війна стала точкою для зросту, то нас вже нічого не спинить.
─ Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
─ Продовжу робити те, що й робила, адже в мене багато цілей, ідей, планів та мрій. А це, в свою чергу, мій маленький вклад у велику скарбницю української культури. Для мене перемога, це не просто завершення війни, це коли люди не вертатимуться до минулих моделей поведінки.
─ Якщо б сьогодні вам запропонували змінити одну річ: будь-що, — то що саме ви б змінили?
─ Я б певну частину землі вирізала лазером, випустила у відкритий космос, нехай очищується під ультрафіолетом.
0 Коментарі