Інтерв’ю із Iryna Kostyshina від 21.12.2022
─ Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
─ Я з Києва, тут народилася і провела більшу частину життя, зараз також у рідному місті і з початку повномасштабної війни нікуди не виїжджала. Займаюся ілюстрацією та графічним дизайном (лого, летерінг, прототипи вебсайтів, книжковий дизайн), також періодично пишу критичні тексти на культурну тематику.
─ З чого почалася ваша історія митця?
─ Я ще з дитинства дуже любила малювати (дуже оригінальний панчлайн, вибачте). Отримала класичну художню освіту, після якої потім довелося трошечки перевчатися) Мені довгий час хотілося робити едіторіал ілюстрацію і плакати, ну і зрештою, я цим займаюся.
─ На чому ви зазвичай малюєте?
─ Останні пару років я малюю здебільшого на айпаді у програмі Procreate, але часто роблю і скетчі у блокноті простим олівцем. Прокріейт трохи спрощує роботу тим, що там є “згладжування” ліній, вбудоване у саму програму. Це допомагає робити фінальні версії ілюстрацій більш візуально чистими та акуратними, але іноді, коли довго не повертаєшся до аналогової практики, починаєш підзабувати, як воно взагалі робиться руками. Важливо собі це нагадувати. Насправді я вважаю, що найголовніше для ілюстратора в першу чергу це не інструменти, а ідеї.
─ Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
─ Натхнення важлива штука, але на самому натхненні далеко не поїдеш, тим більше, коли треба вирішувати робочу задачу. Часом, коли я працюю над дизайном чи ілюстрацією, особливо на замовлення, то сприймаю їх у першу чергу як вирішення задачі чи збір пазлу. Тут можна поколупатися з різними ідеями, перепробувати методи. Але буває і так, що ідея приходить сама, або ж я її просто “піддивляюся” у житті. Наприклад, ілюстрація з вікном, заклеєним скотчем — то просто начерк мого вікна. Або ж ідея роботи із звільненими бійцями Азову прийшла до мене дуже інтуїтивно — я дізналася про звільнення Катерини “Пташки” і у голові якось одразу виник образ пташки і людей, які наче виходять із клітки.
─ Які митці вас надихають?
─ Із українських колег-ілюстраторів мене найбільше надихають Женя Олійник, Марія Кінович, NEIVANMADE; із митців, які працюють із сучасним мистецтвом і темою історичної пам’яті — Лія та Андрій Достлєви, Інга Леві. Зі світових ілюстраторів мої улюблені Андре Карільйо, Марелла Мун, Сем Ваналлемеерш, Рен Стреп. Також я люблю сучасне тату-мистецтво, особливо роботи київської студії Black Swallow Tattoo. Зараз, на жаль, її засновники на фронті, але я вірю і чекаю, що скоро настане перемога і вони повернуться до роботи (заб’ю собі нарешті обидві руки).
─ Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
─ 24 лютого я мала здати частину роботи над комерційним сторібордом. Попередні пару днів через збільшення тривожних новин, зокрема, про активізацію військ, мобілізацію резервістів і надзвичайний стан я була не в найкращій робочій формі, майже до глибокої ночі з 23 до 24 намагалася щось колупати, але не виходило, тоді вирішила піти спати, а закінчити рано зранку. Щойно я лягла, як почула перші вибухи і майже одразу зрозуміла, що це війна. Полізла в інтернет, подзвонила всім рідним і партнеру, вдяглася у вуличний одяг, за 5 хвилин зібрала тривожного рюкзака і пішла сидіти у коридор чекати, які далі будуть новини. Тоді чомусь здавалося, що це хоча і щось невимовно страшне, але воно не має довго тривати. Ну, я помилялася.
─ Що саме війна змінила у вашому житті?
─ Зараз, мабуть, складно це сказати. До того ж я відчуваю, що війна почалася у 2014. Багато з людей, кого я знаю особисто — вимушені переселенці, або ж вони чи їх родичі брали участь у війні ще до повномасштабного вторгнення. Зараз це коло ще стиснулося, війна зачепила безпосередньо багатьох близьких мені людей, я за них сильно переживаю і вболіваю. Мабуть, я стала більше боятися щось відкладати на потім. Ще в мене з’явилися суперсили спати на підлозі або не спати по 24-48 годин і ще могти щось стягувати, але це прям не ті, яких би я собі хотіла по життю.
─ Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
─ Голосно видихну. Може, трохи поволаю. Подзвоню і напишу усім, хто ще не знає. Піду прогулятися містом. Прийму ванну. Поплачу за тих, хто цього слова вже не почує. Нарешті поставлю телефон на режим без звуку на ніч. Тиждень НЕ КОРИСТУВАТИМУСЯ СОЦМЕРЕЖАМИ.
─ Якщо б сьогодні вам запропонували змінити одну річ: будь-що, — то що саме ви б змінили?
─ Якщо б за це не треба було платити українською державністю, я б зробила так, щоб не було ні війни, ні розстрілів на Майдані. Просто якась ідеальна фантастична ситуація, де беркути обісралися і повтікали, а навесні 2014 весь цивілізований світ дав путінській агресії звіздюлєй і ми не мусили б вигрібати це самі. А більше й не треба нічого.
0 Коментарі