Інтерв’ю із Katerina Pathak від 22.11.2022
─ Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
─ Я з Києва і вже 7 років займаюся графічним дизайном та ілюстрацією. Зараз живу у Івано-франківську.
─ З чого почалася ваша історія митця?
─ Почалося все з дитинства, малювання ─ мій особистий вид терапії, воно допомагало мені в найскладніші часи, тож не було сумнівів чим саме займатися.
─ На чому ви зазвичай малюєте?
─ Під час війни мені пощастило взяти планшет, в дорозі малювала на ньому, проте я дуже люблю живі матеріали і окрім ілюстрації я займалася живописом олією та аквареллю, малювала сюреалістичні картини. Зараз полюбляю кольорові олівці.
─ Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
─ Натхнення ─ це добре, але можна й без нього, бо малювання для мене ─ скоріш потреба душі і тіла. Воно врівноважує моє життя, тож воно саме і дає натхнення.
─ Які митці вас надихають?
─ Я гортаю роботи різних ілюстраторів, але найбільше найбільше надихають речі. Я бачу пейзажі, будинки, людей, посуд, вони для мене часто трансформуються в ілюстрації та персонажів.
─ Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
─ 24.02.2022 ─ день рішучості та день появи вибухів в моїй голові, які і досі іноді будять мене зранку. Поряд з нами впала збита ракета. Ми виживали та переїздили, не зупинялися малювати для ЗСУ. Та труднощі та переїзди тільки посилили жагу реалізації мрій, відбили усі сумніви. З цього дня я не сумнівалася в собі, бо якщо творчість може принести користь моїй країні, то вона не може бути непотребом.
─ Що саме війна змінила у вашому житті?
─ Що змінила вікна в житті? Забрала друзів і знайомих, наробила купу нервів, зробила мене сильнішою. Під час війни я реалізовую себе впевнено, бо коли ще, якщо тебе кожну хвилину може вбити ракетою? Я почала ділитися творчістю, як засобом боротьби зі стресом та страхами, тож зараз часто роблю заходи, створила для того платформу. Стала підприємцем. Зараз швидко підвищую кваліфікацію і ніколи не економлю на гарних курсах, чи книгах. Хочеться вчитися) короче, мені кожного дня дуже хочеться воювати на своєму фронті, бо зброя моя ─ олівець.
─ Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
─ Коли почую "перемога", спершу я ляжу на підлогу і буду плакати довго і сильно. А якщо глобально ─ то буду далі робити те, що й зараз, просто не ховаючись у ванній час від часу. Хочу поїхати по всіх деокупованих містах і селах, відвідати нашу землю, допомогти відбудувати.
─ Якщо б сьогодні вам запропонували змінити одну річ: будь-що, — то що саме ви б змінили?
─ Я б хотіла, щоб не сталось більший жодної смерті від російської агресії. Просто смерть ─ це нормально, природньо. Проте смерті, що коїть ворог ─ це щось демонічне, лихе, відверто тупе. Я хотіла б щоб жоден не постраждав, проте зараз це фантастика. Тому я думаю скоріш про те, що можу змінити я сама в цей новий день.
0 Коментарі