Інтерв’ю із Albina Kolesnichenko від 29.03.2023
— Розкажіть звідки ви, та чим займаєтесь.
"Я Альбіна. Народилась у Чехії, в невеликому містечку Градец-Кралове, але 26 років живу в Чернігові, Україні. Чернігів завжди вважала своїм домом, місцем мого розвитку і творчості. За освітою я викладач образотворчого мистецтва, але моя основна професійна діяльність зараз ─ ілюстрація. Створюю ілюстрації для книжок, жерналів, брендів і рекламних кампаній".
— З чого почалася ваша історія митця?
"З підтримки батьків. Вони завжди заохочувати робити те, що подобається і приносить задоволення. В підлітковому віці багато вчителів висміювали мою мрію і наміри бути художником і піти вчитись на факультет образотворчого мистецтва. Аргументували: «малювати ─ це не професія, а хоббі», «цим не заробиш на життя», «цим нічого не досягнеш». У відповідь тато купував мені найкращі фарби, професійний папір і завжди казав прислухатись до себе і своїх бажань. Так, у 18 років я проілюструвала першу книжку, а моє хоббі стало ілюбленою роботою".
— На чому ви зазвичай малюєте?
"Всі свої ілюстрації створюю на iPadPro в програмі Procreate. Він дуже зручний і мобільний, тому завжди зі мною, куди б я не їхала. Багато ілюстрацій було створено в чергах, в чікуванні автобусу чи літака, час який звикла витрачати на нудьгу тепер витрачаю на створення ілюстрацій".
— Чи важливо для вас натхнення, чи це зайве?
"Натхнення зайвим ніколи не буває. Для мене воно є важливим фундаментом у створенні ілюстрації. Але для мене це не щось абстрактне, чого варто сісти і чекати. Натхнення в усьому, що нас оточує: в сміливих людях, добрих вчинках, красивій природі, якісних книжках, в творчості інших митців і навіть в рутині. Важливо просто навчитись його помічати, воно завжди навколо нас".
— Які митці вас надихають?
"Люди зі стійкими життєвими принципами, мені завжди важливо знати, хто стоїть за творчістю, щоб глибше її розуміти. Зараз моє натхнення ─ це мої колеги, українські художники та ілюстратори. Вони формують важливий інформаційний фронт, розповідають про війну всьому світу, збирають донати для армії своєю творчістю і показують цінність української культури".
— Яким ви запам'ятали 24.02.2022?
"Прокинулась від дзвінка батьків «почалась війна». Відстань від мого міста до кордону з росією ─ менше двох годин. Але я нічого не зробила зі списку необхідного: не зібрала документи, не запаслась водою чи продуктами. Я сіла малювати ілюстрації для українських і міжнародних ЗМІ, які висвітлювали події всьому світу. Зараз розумію, що малювання було моєю захисною реакцією і втечею від тривоги, уявне відчуття контролю над ситуацією. Потім за вікном почали виднітись клуби чорного диму і чутно вибухи. Далі ─ усвідомлення реальності війни, підтримка родини, бомбосховище, перші донати для армії".
— Що саме війна змінила у вашому житті?
"Війна змінила все. Немає сфери мого життя, на яку вона не вплинула.
Уявлення про саме життя ─ важливість бути в моменті, не відкладати мрії на «потім». З найважливішого: я перейшла на українську мову. Повністю і беззаперечно, без виключень. Ці події дали чітке усвідомлення: як важливо вивчати нашу історію, культуру, мову, бо це основа нашої ідентичності".
Уявлення про саме життя ─ важливість бути в моменті, не відкладати мрії на «потім». З найважливішого: я перейшла на українську мову. Повністю і беззаперечно, без виключень. Ці події дали чітке усвідомлення: як важливо вивчати нашу історію, культуру, мову, бо це основа нашої ідентичності".
— Що будете робити, коли почуєте слово "Перемога!"?
"Намалюю її".
— Якщо б сьогодні вам запропонували змінити одну річ: будь-що, — то що саме ви б змінили?
"Побачити в вікіпедії: розвал і знищення росії ─ 2023 рік
(Впевнена так і буде, питання часу. тому піду донатити на нові хімарси і тепловізори для українських військових, щоб цей час пришвидшити)".
(Впевнена так і буде, питання часу. тому піду донатити на нові хімарси і тепловізори для українських військових, щоб цей час пришвидшити)".
0 Коментарі